Дроздов Олександр Михайлович докторант кафедри кримінального процесу НУ "ЮАУ ім. Я. Мудрого", кандидат юридичних наук, доцент

Дроздов А.М.: "До проблеми підготовки справи до розгляду у Верховному Суді України"

На теперішній час особливої значимості набула тема перегляду судових актів. Це пов’язано, перш за все, з проведенням судової реформи, а також з діяльністю міжнародних органів, зокрема, Європейського суду з прав людини. Глава 32-1 КПК присвячена перегляду судових рішень Верховним Судом України.

За статтею 400-12 КПК підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Відомо, що процедура перегляду судових рішень Верховним Судом умовно складається з двох етапів: проваджень у Вищому спеціалізованому Суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ та безпо¬середньо у Верховному Суді України. Науковий інтерес становить підготовка справи до розгляду у Верховному Суді (ст. 400-19 КПК).

Аналіз положень ст. 400-19 дозволяє виділити такі етапи підготовки справи до розгляду у Верховному Суді: відкриття провадження у справі; проведення підготовчих дій; закінчення підготовки та призначення справи до розгляду. Кожен з наведених етапів має свою специфіку. Втім кожний з наведених етапів повинен сприяти реалізації вимог ст. 55 Конституції України, відповідно до яких права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Окрім цього підготовка справи до розгляду у Верховному Суді є складовою механізму реалізації права людини і громадянина на судовий захист, а отже повинна відповідати вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як вірно зазначає О.Шило, що нор¬мативний зміст права людини і громадянина на судовий захист має поліструктурний характер, складовими якого є, зокрема, право на доступ до правосуддя; право на розгляд справи судом, створеним на підставі закону та право на справедливу судову процедуру, тобто гласний, компетентний і справедливий розгляд безстороннім судом у розумний строк з дотриманням принципу змагальності сторін.

Закріплене в Конституції право на судовий захист означає з одного боку, право особи звернутися за захистом у відповідний суд, а з іншого — обов’язок суду роз¬глянути звернення та прийняти по ньому законне рішення.

Забезпечення доступності правосуддя виступає одним з пріоритетних напрямів міжнародної правової політики. Тому з метою реалізації наднаціональної концепції доступності судового захисту актуальним уявляється виявлення та усунення або подолання колізій, прогалин та інших процесуальних перешкод у здійсненні права на доступ до Верховного Суду.

Однак можливість практичного здійснення права на судовий захист у Верховному Суді зважаючи на існування процедури допуску Вищим спеціалізованим судом Ук¬раїни з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом видається надмірно обмеженою. Адже, як зазначалось, у ході підготовки справи до розгляду у Верховному Суді теж існує такий контрольний механізм як відкриття провадження у справі. Іншими словами, передбачений кримінально-процесуальним законом порядок здійснення перевірочних дій під час провадження з перегляду судових рішень Верховним Судом повинен бути врегульований таким чином, щоб одночасно гарантувати безперешкодний доступ до судового захисту та не допускати зловживанням правом.

Завершується такий етап, як відкриття провадження у справі постановленням ухвали про відкриття провадження у справі та надсиланням її копії особам, які беруть участь у справі.

Більш змістовним виглядає етап проведення підготовчих дій. Так, відповідно до ч. 2 ст. 400-19 КПК суддя-доповідач протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом: виносить ухвалу про витребування матеріалів справи та направляє її до відповідного суду; визначає порядок розгляду справи (у відкритому або закритому судовому засіданні у випадках, установлених цим Кодексом); доручає відповідним фахівцям науково-консультативної ради при Верховному Суді підготувати науковий висновок щодо норми кримінального закону, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції щодо подібних суспільно небезпечних діянь; визначає органи державної влади, представники яких можуть дати з суді пояснення, які будуть корисні для вирішення справи, та дає розпорядження про їх виклик до суду, здійснює інші заходи, необхідні для вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права.

Недосконалість, наявність прогали у КПК, як основному джерелі кримінально-процесуального права обумовлює розвиток другого джерела права — судової практики, призначення якої, зокрема, подолання прогалин у правових нормах. Значимість судової практики як самостійного джерела права обумовлена неприпустимістю різного тлумачення норм права а подібних правових ситуаціях різними судовими органами.

Отже, аналіз судової практики щодо перегляду судових рішень, зокрема, з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом дозволяє дійти висновку, що суд в ухвалі про витребування матеріалів справи з відповідного суду зазначає строк протягом якого цей суд повинен забезпечити надходження справи до Верховного Суду. Наприклад, у кримінальній справі щодо М.М, Пелевіна зазначений строк становить 10 днів, а у справі про адміністративне правопорушення щодо Л.І. Карпенко — 13 днів. Видається за необхідне в КПК встановити максимальний термін протягом якого така справа повинна надходити до суду. Такий термін, наприклад, не може становити більш як 15 днів.

Також вищенаведеною ухвалою суддею-доповідачем витребовується з Міністерства юстиції автентичний переклад повного тексту рішення Європейського суду з прав людини у відповідній справі та встановлюються строки надходження такого документу. Окрім цього, у справах, підставою для перегляду яких е відповідне рішення Європейського суду з прав людини органом державної влади, представник якого може дати в суді пояснення, які будуть корисні для вирішення справи визначається Міністерство юстиції, яке в подальшому повідомляється про час та місце розгляду справи.

За результатами проведення підготовчих дій суддя-доповідач готує доповідь та постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду Верховним Судом.